Фотосерія "Маскувальна сітка – від шафи до фронту" української фотографині Адріани Довгої має на меті поетапно описати всю технологію виготовлення камуфляжних сіток, щоб показати як багато праці та любові вкладено в кожну з них.
Виготовити маскувальну сітку – це довгий та працемісткий процес. Для якого насамперед треба назбирати кошти на сітки-основи та виготовити дерев’яні рами, набити по їх периметру цвяшки, на котрі можна буде натягнути сітку.
Колірна гама готового полотна залежить від місцевості, де знаходяться військові яким плететься сітка й пори року – це може бути степ, сосновий ліс, осінній ліс, весняний ліс і т.д. Тканини треба пофарбувати у потрібні кольори – хтось це робить вдома на власному подвір’ї, а хтось у пральній машині в маленькій хрущовській кухні.
Пофарбовані тканини треба привезти до волонтерського осередку у Львівській Національній академії мистецтв й тут починається наступний етап. Тканину необхідно порізати на вузенькі смужки, котрі вже будуть придатними для плетіння. Існує два способи – рвати, або різати. Є тканини, котрі надаються до того, щоб їх порвати (недолік летить дуже багато пороху), а є тканини котрі можливо тільки покраяти. Ножицями – важко і довго, то ж волонтери купили спеціальний ніж для різання тканин, котрий назвали «Пан Сергій».
А далі починається власне заплітання основи сітки готовими смужками. Періодично є потреба перериватись на менш творчий процес – це перевішування сітки, бо рами мають значно менші розміри за самі основи й заплівши півтора погонного метра, треба зняти з цвяшків, перекинути й знову натягнути та подивитись чи не перекосились чарунки. Найприємніший момент – це скручування та пакування готових сіток, бо в середину ми вкладаємо або іграшкових котиків, або дитячі малюнки з найкращими побажаннями для захисників.
Волонтерять у Львівській Національній академії мистецтв, як правило, дуже активні жінки, у котрих троє дітей і дві роботи, або двоє дітей і три роботи та чоловік після аварії, хтось має роботу в офісі на повну зайнятість і після 18:00 приходить сюди. Сітки зберігають не тільки техніку та життя бійців, але і нашу совість – дають відчуття причетності до великої справи.
Не всі надаються до участі у бойових діях, не всі мають фінансові можливості на великі донати, але кожен може хоча б мінімально докластись до збереження нашої країни – принести старі тканини в пункт плетіння, годину часу поплести сітку; принести трохи продуктів у волонтерську кухню, чи там же ж допомогти фізично; зібрати консервні баночки й залишки свічок – і переробити на окопні свічки. Важливо і цінно бути пікселем, маленьким пазлом, клітиною у великому українському організмі.
Підтримати волонтерів Львівської Національної академії мистецтв на виготовлення маскувальних сіток можн а донатом або фізично завітавши до них.
Адріана Довга - українська вулична та документальна фотографиня родом зі Львова, Україна. Викладач історії фотографії у Львівському фаховому коледжі культури та мистецтв. Членкиня Національної Спілки Фотохудожників України. Брала участь і є призеркою міжнародних фооконкурсів. Персональні виставки в Україні та закордоном. Фіналістка 2023 року Woman Street Photographers та FujiFilm Moment Street Photo Awards 2022 року.
Yorumlar