top of page

Лілії Олександра Чекменьова

В Музеї Харківської школи фотографії з друку вишла фотокнига «Лілії» класика української фотографії Олександра Чекменьова.

В 1999 році в психіатричній лікарні, в місті Овруч Житомирської області, Олександр створює «Лілії» – серію пронизливих чорно-білих портретів. Проект став класикою української фотографії, даючи важливий приклад гуманістичного погляду на людей, що опинилися поза межами «норми».


"Психіатрична клініка, Україна, 1999 р. Під час першої поїздки я зняв звіт про життя пацієнтів та медичного персоналу. Знято більше двох десятків кольорових 35-мм плівок. Ми ночували в тому ж будинку, де мешкають пацієнти, але в окремій палаті. Вранці я був здивований, що і пацієнти, і обслуговуючий персонал, і ми були схожі між собою. Ми сміялися разом, бо у відділі ми всі були рівні. Медсестра без білого халата не образилася і навіть не здивувалася, коли я переплутав її з божевільним. Вранці знову направляю сучасну автоматичну електронну камерою в нерозуміючих пацієнтів. Раптом на холодильнику я побачив штучні квіти і відразу зрозумів, якою має бути серія. Я дістав із сумки старий механічний Rolleiflex з чорно-білою плівкою. Я посадив кожного пацієнта біля вікна, вручив букет штучних білих лілій і попросив: "Посміхнись, будь ласка". Тоді я зіткнувся з великою проблемою - не всі хворі люди могли посміхатися. Але я намагався розсмішити всіх. Навіть найскладніші пацієнти хотіли отримати букет квітів і заглянути в камеру. Цим людям потрібно зовсім небагато, цукерки, пачка сигарет, ті самі квіти або, принаймні, наші посмішки. Вони зустрічаються з кожною новою людиною так, як діти зустрічаються з батьками, яких вони давно не бачили. Вони залишаються дітьми, які ніколи не виростуть. Вони чекають нашої уваги. У них немає підступу, немає заздрості, вони не можуть зрадити або обдурити, можна сказати, що вони живуть за Божими заповідями. Вони майже такі ж, як і ми, тільки кращі." – Олександр Чекменьов.

Фотографії та текст: Олександр Чекменьов;

Видавець: Музей Харківської школи фотографії (MOKSOP); Переклад на українську: Олександра Осадча; Переклад на англійську: Ольга Міхнович; Форзац: Андрій Єрмоленко; Ретушер: Андрій Ломакін; Дизайн: Калін Крузе / ФЛУУТ Графік-Дизайн; Редактор: Сергій Лебединський; ISBN: 978-3-947922-04-8; Наклад: 500 + 50 лімітований наклад; Розмір: 200х240 мм, два блоки (64 та 56 сторінок);

Вартість: 1000 грн.


Замовити книгу можна на сайті видавництва.


Олександр Чекменьов (1969 р.н., Луганськ) — український документальний фотограф. Почав професійно освоювати фах фотографа в 1988 році в Луганську. Після повернення з армії влаштувався фотографом в 1993 на Луганський художньо-виробничий комбінат. В 1997 переїхав до Києва, де і мешкає нині. Значна частина його доробку — це унікальний архів життя України (особливо її Сходу) 1990-х років в усій жорсткості тогочасної соціально-політичної ситуації. Втім, Чекменьова цікавить не просто «абстрактна доба» — для нього важливі її герої. Він портретує їх з нищівним документалізмом, що поєднується з щирим інтересом до історій людей та розумінням їх характеру і способу мислення (проекти Люди вулиць, 1994-1999, Швидка, 1994-1995, Паспорт, 1995 та інш.). Поряд з цим автор створює і серії, присвячені сьогоднішній ситуації в країні, охоплюючи нещодавні події в Україні та їх наслідки (Євромайдан, 2014, War–Torn, 2014-2015, Війна на Донбасі, 2014-2016, Видалені, 2018-2020). Учасник об’єднання «Українська фотографічна альтернатива». В 2014 році отримав Гран-прі «Фотограф року». Роботи зберігаються в приватних колекціях та збірках “Мистецького Арсеналу” (Київ, Україна), Віттеньского музею та Людвіг музею (Німеччина). Автор фотокниг “Донбас” (2011), “Паспорт” (2017) та "Лілії" (2020).

509 переглядів

Пов'язані пости

Дивитися всі

Kommentarer


bottom of page