Пропонуємо до вашої уваги добірку світлин знятих в Закарпатті в період міжвоєнного затишшя минулого століття з фотокниги "Зниклий світ" (A Vanished World) американського документального фотографа Романа Вишняка (Roman Vishniac).
Проїхавши дорогами Східної Європи тисячі кілометрів, відвідавши Польщу, Литву, Латвію, Угорщину та Чехословаччину, зокрема землі сучасного Закарпаття, фотограф Роман Вишняк відобразив повсякденне життя, традиції і звичаї єврейських громад цих країн.
Живучи в Берліні в 20-30-хх роках після того, як його сім'я була змушена втекти з Росії, Роман Вишняк подолав понад 8000 кілометрів через Польщу, Україну, Чехословаччину, Румунію, Угорщину, Латвію та Литву, документуючи життя євреїв у містах, селах та штетлах. На фотографіях Вишняка обличчя зниклих євреїв Кракова та Варшави, селами та містами Підкарпатської Русі, Любліна, Слоніма та Лодзі. «Він любить їх усіх, – пише Елі Візель, – рабини та їх вихованці, торговці та їхні клієнти, жебраки та кантори, сумні старі та усміхнена молодь. Він любить їх, тому що світ, в якому вони живуть, цього не зробив, і тому що смерть уже позначила їх, як своїх – смерть і забуття».
З 1935 по 1938 роки Вишняк здійснив численні поїздки до міста Мукачево, головного центру релігійного навчання серед євреїв Чехословаччини, Угорщини та Карпатського регіону. Мукачево було широко відоме своїми знаменитими рабинами та єшивотами (релігійними школами).
Ця світлина єврейських школярів з’являється в обрізаному вигляді на обкладинці першого посмертного видання Вишняка «Щоб дати їм світло»; нещодавно оцифрований негатив виявляє, що він представляє лише п'яту частину повного кадру. Вишняк часто наказував друкарям або видавцям обрізати його зображення, щоб зосередити увагу на релігійно спостережливих єврейських чоловіках чи хлопчиках, яких можна впізнати за їхнім одягом. Редакційне рішення, яке іноді відхиляло композицію, підриваючи естетичні міркування, щоб підкреслити релігійне та буденне життя. Негатив виявляє інстинктивну композиційну хватку Вишняка: метушливу і жваву вуличну сцену, на передньому плані хлоп’яче сяюче розфокусоване обличчя та численні руки, що штовхаються у кадрі та виходять з нього, передаючи життєвість і жвавість учнів.
Особливо увагу Романа Вишняка притягують старці та діти. Їх образи виразні, а почуття – безпосередні. На його світлинах єврейські діти мовчазні й зосереджені, ніби їм передається певна тривога дорослих, їх передбачення.
Хлопчик на цій фотографії – Девід Екштейн, він пережив Голокост і емігрував до Америки. Народився у 1930 році в маленькому селі Брід, Девіду було сім років, коли Вишняк зробив кілька його фотографій, його однокласників та вчителя напередодні Другої світової війни. Пізніше Вишняк згадував: "Я спостерігав за цим маленьким хлопчиком майже годину, і в цей момент я побачив увесь смуток світу".
«Це обличчя дітей, яких я обіймав, цілував і любив. Я не можу собі уявити, що вони мертві, що ніхто не вижив… Півтора мільйони дітей серед шести мільйонів… Але це я зняв… Я хотів зберегти їхні обличчя, а не прах». – Роман Вишняк
Оскільки становище євреїв у кінці 30-х рр. минулого століття продовжувало погіршуватися, робота Вишняка стала не просто сміливою пригодою, але місією і сенсом життя. За його словами, «щоб зберегти, принаймні в картинках, світ, який незабаром може зникнути», Вишняк носив свою нелегку апаратуру, проходячи багато кілометрів та піднімаючись крутими дорогами.
Роман Вишняк їздив у віддалені єврейські села в сільській Підкарпатській Русі протягом кінця 1930-х років і в більшості випадків був єдиним фотографом, хто коли-небудь документував ці громади, які залишались ізольованими сотні років, але при цьому підтримували стійкий зв'язок з єврейськими звичаями та традиціями.
Кожна деталь цієї світлини робить її майже ідеальною фотографією: відчуття руху, різноманітні жести та яскраві вирази фігур; ретельно збалансовані горизонтальні смуги тіні та смугаста тканина; деталь жінки, що визирає з вікна, тоді як скляна панель на облицювальній конструкції вказує у напрямку до неможливо кутової трикутної будівлі, яка вертикально ділить раму навпіл; і колективне відчуття здивування при зустрічі з фотографом. Як і велика частина неопублікованої роботи Вишняка, ця композиція нагадує опис вирішального моменту Анрі Картьє-Брессона (точна організація форм, що надає час і місце його ідеальному виразу) і підносить Вишняка на один рівень із великими фотографами ХХ століття.
Цей старовинний контактний лист, який складається з дванадцяти не пов’язаних між собою кадрів знятих на Rolleiflex, документує різноманітні місця та об’єкти, включаючи вулиці Варшави та життя в Мукачеві. Цей та інші відбитки демонструють розвиток характерного стилю фотографа під час його роботи у Східній Європі.
Дехто стверджує, що Роман Вишняк так і залишився б відомим вузькому колу фахівців, якби одного разу, облишивши на кілька років лабораторію, не взяв у руки фотокамеру і не зробив унікальну фотосерію про останні роки життя євреїв Східної Європи напередодні Другої світової війни. Зараз його фотографії – справжній скарб, завдяки ним ми чіткіше бачимо картину багатонаціональності тогочасного Закарпаття. Фотографії як свідчення про людей, які разом з іншими робили цей край колоритним і унікальним, впливаючи на нього через торгівлю, освіту, архітектуру, релігію, ремесла чи традиції, тим самим роблячи його особливим для всього світу.
Кіноматеріали Романа Вишняка з Карпатської Русі орієнтовно 1938 року оцифровані з оригінальної 16-мм плівки.
Корнелл Капа (Cornell Capa), виконавчий директор Міжнародного центру фотографії, сказав: «Роман Вишняк був пристрасним і співчутливим спостерігачем життя протягом більшості своїх 86 років. Його фотографії єврейських громад Східної Європи, зроблені напередодні Другої світової війни, становлять останню картину того унікального світу, який згодом зник. Будучи людиною, гуманістом і фотографом, Роман Вишняк чудово виконує визначення Льюїса Хайна щодо того, що ми маємо на увазі під зацікавленим фотографом – він «хотів показати речі, які слід оцінити ... і речі, які потрібно було виправити». Роман Вишняк поважає життя і людяність".
Архів Романа Вишняка, який містить понад десять тисяч негативів, за даними Міжнародного центру фотографії – це "найширший фотографічний опис єврейського життя в Центральній та Східній Європі до Голокосту одного фотографа".
Дякуємо за допомогу в підготовці цієї публікації Михайлу Марковичу. Фотографії Романа Вишняка використані в матеріалі з коллекції Мари Вишняк Кон, що зберігаються в Міжнародному центрі фотографії та в Колекції єврейського мистецтва та життя в Каліфорнійському університеті, Берклі.
Роман Вишняк (1897-1990, Санкт-Петербург) – американский фотограф російського походження. Найбілш відомий своїми світлинами культури євреїв у Центральній та Східній Європі до Голокосту. Іммігрував до Берліна в 1920 році після російської революції. З 1935 по 1938 роки, живучи в Берліні і працюючи біологом та науковим фотографом, він отримав замовлення від Американського єврейського об'єднаного розподільчого комітету (JDC), тоді найбільшої в світі єврейської організації, фотографувати збіднілі єврейські громади в Центральній та Східній Європі. У новорічну ніч 1940 року він прибув до Нью-Йорка і незабаром відкрив портретну студію. У той же час він почав документувати американське єврейське спільне та іммігрантське життя і зарекомендував себе як піонер у галузі фотомікроскопії. У 1947 році Вишняк повернувся до Європи та задокументував табори переселенців-євреїв та руїни Берліна. У цей час він також зафіксував зусилля людей, які пережили Голокост, відновити своє життя, а також роботу JDC та інших єврейських організацій у наданні допомоги в еміграції. Книга Романа Вишняка "Зниклий світ", опублікована в 1983 році, зробила його відомим і є однією з найдетальніших документальних зображень єврейської культури у Східній Європі 1930-х років.
Comments